Ускладнення носового дихання або «закладеність носа» при респіраторних захворюваннях - відомий усіма стан, що супроводжується виділеннями з носа, головним болем, безсонням, порушенням функції деяких органів і систем.

Так, вже в XIX столітті вчені звернули увагу на те, що тривале ускладнення носового дихання може сприяти появі нападів стенокардії та розвитку гіпертонічної хвороби. При цьому, також порушуються окислювальні процеси в тканинах. Відзначено, що у хворих на хронічний риніт зменшується кількість вільної соляної кислоти і знижується активність шлункового соку. Тут доречно відзначити і про вплив ускладненого носового дихання на статеву сферу, з чим можуть бути пов'язані, в тому числі і зниження лібідо, і передчасні пологи, і слабка пологова діяльність. Рефлекторні нервові імпульси з слизової оболонки носа при кожному вдиху і видиху стимулюють тонус дихального центру в головному мозку, нормалізують електричну активність в різних відділах центральної нервової системи, що сприяє подальшій роботі систем організму.

Екскурс в анатомію та фізіологію

Ніс і навколоносові пазухи сприяють очищенню і зігріванню повітря, а також проходженню його в нижні дихальні шляхи. Порожнина носа має складну будову. Перегородка носа поділяє порожнину носа на дві половини. На її бічних стінках є утворення - носові раковини. Наявність їх збільшує загальну площу порожнини носа, що сприяє кращому зігріванню та зволоженню повітря.

Які основні причини утруднення носового дихання?

Здавалося б, ними є банальні на перший вид зміни в порожнині носа, які люди можуть чути на прийомі у оториноларинголога, такі як викривлення перегородки носа, хронічний гіпертрофічний риніт, вазомоторний риніт, поліпи. І це лише невелика перерахована частина патологій носа.

Чи необхідна операція?

Зміна нормального стану носового дихання призводить до гіпертрофії (збільшення) носових раковин, в подальшому - до тривалого застосування судинозвужувальних крапель (нафтизин, галазолін і т.д.), викликаючи медикаментозний риніт, а також сприяє виникненню запалення слизової оболонки навколоносових пазух (синусит) і навіть середнього вуха (середній отит). Часом пацієнт говорить, що він знає про викривлення носової перегородки все життя, але важко дихати носом став тільки в останні роки. Не слід чекати такої ситуації, тому що допомогти хворому, який назбирав достатній «букет» супутніх захворювань і ускладнень, вже набагато складніше.

Таким чином, пацієнтові, наприклад, з викривленою перегородкою носа показана операція по її корекції, з поліпами - їх видалення і т.д. Ці операції, окрім відновлення носового дихання, носять і профілактичний характер, так як вони попереджають розвиток запалення, як в навколоносових пазухах, так і вухах.

Матеріали взяті з: lorsav.ru